Зробити інтернет кращим для ШІ-агентів може означати зробити його гіршим для всіх інших

Ця стаття вперше з’явилася в The Algorithm, нашому щотижневому інформаційному бюлетені про ШІ. Щоб першими отримувати подібні матеріали на свою електронну пошту, підпишіться тут.

Донедавна користувачів інтернету можна було поділити лише на дві категорії: ботів і людей. Вебсайти давно дозволяють ботам виконувати автоматизовані завдання, як-от збирати вміст вебсторінок, але правила визначають, до чого вони можуть отримувати доступ і як мають поводитися. Зрештою, веб розроблений насамперед для людей, навіть якщо нам час від часу доводиться розв’язувати головоломки й проходити капчі, щоб довести, що ми не боти.

Але все це докорінно змінюється через випуск персональних ШІ-агентів, які можуть виконувати для вас дії онлайн — наприклад, бронювати авіаквитки чи готельні номери. Нещодавно їх почали масово запускати завдяки появі таких застосунків, як Dots від OpenAI та Muse від Meta. За перший місяць Muse завантажили 5 мільйонів разів, а трафік агентів у вебі потроївся з серпня до вересня. 

Сусідство цих агентів із людьми — в інтернеті, розробленому переважно з пріоритетом для людей, — виявилося невдалим: багато вебсайтів блокують ШІ-агентів, яких споживачі надсилають домовлятися про ціни чи планувати відпустки. І все ж, якщо попит на агентів і далі зростатиме, інтернет дедалі більше перебудовуватимуть під них, а не під нас. 

Такі зміни відбуваються тому, що агенти справді становлять третю категорію відвідувачів вебу. Вони, звісно, не люди й користуються інтернетом із машинною швидкістю. Але й не зовсім боти, адже діють від імені окремих людей, виконуючи завдання, які можуть бути цілком законними та корисними. Просто вони працюють швидше, ніж це робила б людина. 

Оскільки агенти не вписуються в наявні системи розрізнення ботів і людей, деякі платформи (особливо ті, що найбільше дбають про безпеку) вирішили просто повністю їх заборонити. TechCrunch нещодавно повідомив, що люди мають труднощі із запуском своїх агентів на вебсайтах — від Pizza Hut до Yelp, який не дозволяє ШІ бронювати столики в ресторанах. Amazon заблокувала агентів Muse і веде судову боротьбу проти ШІ-стартапу Perplexity, намагаючись заблокувати і його агентів. Хоча нещодавно суддя виніс рішення на користь Perplexity, Amazon подала апеляцію, у якій стверджує, що ШІ-агенти загрожують її рекламному бізнесу, оскільки через них стає складніше розрізняти рекламу, яку бачать люди, і рекламу, що показується ботам.

Для перших користувачів ці блокування дратівливі, але Ітан Моллік, доцент Вортонської школи Пенсильванського університету, прогнозує, що незабаром вони вплинуть на весь веб. Коли стане загальновідомо, що ШІ-агентів можна надсилати з проханнями про повернення коштів або для переговорів про ціни, наприклад, агенти захоплять відділи обслуговування клієнтів настільки, що ними не зможуть користуватися справжні люди. «Зрештою люди дуже дратуватимуться, коли їхнім агентам не дозволятимуть робити це від їхнього імені», — нещодавно написав він у LinkedIn.

Якщо попит на персональних агентів зростатиме, платформи знайдуть способи впустити їх. Особливо тому, що переважна більшість вебтрафіку агентів припадає на сайти електронної комерції: це означає, що платформи можуть заробити, дозволивши легіонам нових ШІ-агентів робити покупки від імені реальних людей. Власне, гігант електронної комерції Shopify уже вітає агентів, надаючи їм власні канали оформлення замовлень, які оминають сторінки, призначені для людей. 

Нагальне питання полягає в тому, що в цьому процесі станеться з інтернетом для решти з нас. Ми звикли до вебу, який, хоча й дедалі більше розробляється для експлуатації нашої уваги, принаймні досі передбачав людей як основних користувачів. Але цей інтернет може поступитися місцем інтернету, оптимізованому для агентів, які зрештою перевершать нас чисельно, зробивши його ще нестерпнішим для людей, що залишаться.

Як це може відбуватися? Можливо, вебсайти дедалі більше занепадатимуть як місця призначення для реальних людей. Люди, які захочуть самостійно переглядати й порівнювати товари, натраплятимуть на гірші інтерфейси. Системи перевірки недосконалі; уявіть, що вас постійно просять підтвердити, що ви людина, а не агент (і, можливо, для цього вам доведеться сканувати райдужну оболонку ока). На бажаний вами светр не вказано одну ціну для всіх — натомість різним агентам різних людей показують різні ціни. Ви ніколи не можете знати, чи не зумовлена рекомендація вашого агента рекламою або комісійними платформ.

Це дуже відрізняється від майбутнього, обіцяного Google, Anthropic і OpenAI, у якому ШІ-агенти нададуть споживачам більше влади та переговорних можливостей. Але ця обіцянка не є безпідставною. Агенти здатні справді допомагати людям, наприклад оскаржуючи фіктивні медичні рахунки або шукаючи доступніше страхування автомобіля. 

Чи зможна їх справді використовувати для таких цілей, залежить від правил взаємодії агентів із вебсайтами та від того, що саме їм буде дозволено робити. 

Ці правила все ще пишуться. Деякі з них принесуть користь усім нам — наприклад, ні споживачі, ні компанії не хочуть, щоб агенти розмахували даними кредитних карток усюди, де вони мандрують вебом, а правила, покликані зробити агентів безпечнішими, — це добре. Саме більш суперечливі питання — зокрема, чи можуть компанії блокувати агентів на своїх вебсайтах або перешкоджати їм домовлятися про вигідніші пропозиції для споживачів — визначать, чи стане веб автомагістраллю для агентів, які працюють на нас, чи проти нас.